Захисти правильно себе та своїх близьких

Захисти правильно себе та своїх близьких

Так склалось, що основну категорію моїх справ становлять кримінальні провадження.

Надаючи правову допомогу, вивчаючи кримінальне законодавство, кожного разу стикаюсь із так званими питаннями «на межі».
Майже кожна людина у своєму житті опинялась за обставин, в яких мала захищати себе, свою дитину, або просто перехожого від фізичного насильства з боку іншого.

Вказана ситуація є необхідною обороною.

Право на необхідну оборону гарантується.

Застосовуючи необхідну оборону потрібно пам’ятати, що підстава складається з двох елементів: наявність реального посягання на життя і здоров’я людини або майно, а також необхідність негайно відвернути чи припинити вказане посягання.

Захищати можна як себе особисто так інших людей, а також власність, недоторканість житла.

Не однозначними і не врегульованими законом є питання співрозмірності захисту, що визначає межі необхідної оборони. Законом визначено, що «заподіяна тому, хто посягає шкода повинна бути необхідною і достатньою у даній обстановці для негайного відвернення або припинення посягання». Проте, вказані обставини є оціночними, що і створює труднощі при наданні правової допомоги особі, яка захищала себе та близьких від нападу і насильства. Обов’язковому врахуванню є психологічний стан людини, яка захищається – «сильне душевне хвилювання», оскільки особа сприймає обстановку досить гостро, перебільшено та в шоці! Якщо людина в такому стані не змогла оцінити обстановку, то її дії є необхідною обороною, і в такому разі кримінальна відповідальність відсутня.

Окремої уваги заслуговує питання застосування зброї для захисту. Кримінальний закон визначає, що людину не можливо притягнути до відповідальності, якщо вона застосувала зброю або інші засоби чи предмети для захисту від нападу озброєної особи, або групи осіб, якщо здійснюється насильницьке вторгнення у житло, причому незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно нападнику.

В той же час, я рекомендую застосовувати засоби та можливості захисту, під час якого людині, яка напала, заподіюється нетяжка шкода, оскільки питання відповідальності однозначно кримінальним законом не врегульовано.